ЗАМОВЧУВАННЯ ЯК СТРАТЕГІЯ ЖІНОЧИХ АВТОБІОГРАФІЧНИХ ТЕКСТІВ РАДЯНСЬКОГО ЧАСУ

Анотація

Предметом дослідження є система прийомів замовчування в автобіографії Оксани Іваненко, української письменниці ХХ ст. Західні теоретики жіночої автобіографії (М.Мейсон, Е.Єлінек) визначили її характерними якостями релятивність, фрагментарність, нелінійність. Проте концепція Л.Гілмор, яка вважала автобіографію письменницькою стратегією, що конструює об’єкт, дозволяє поставити питання про потенційні функції конструктивних технік у цьому тексті. Згадані студії, як і багато інших, аналізують автобіографії жінок західного світу, залишаючи без уваги твори авторок Східної Європи, але автобіографії тих, кому довелося жити у радянських умовах, цікаві у свій спосіб. Мета пропонованої статті – показати особливості творення і функціонування жіночої автобіографії в ідеологізованих суспільствах на прикладі спогадів Оксани Іваненко «Завжди в житті». Методологія дослідження охоплює жіночі студії та дискурсивний аналіз.

У результаті дослідження, з’ясовано, що у спогадах Іваненко тема творчої самореалізації та літератури загалом витісняє наратив, який західні теоретики вважали основним у жіночій біографії: кохання, одруження, материнства. Релятивність нарисів дозволила авторці говорити про себе тоді, коли вона цього хоче, і повертатися до псевдо-об’єкта у потрібний момент. Нелінійність наративу допомагає підкреслити вигідні моменти і уникнути примусу хронології. Фрагментарність та гетерогенність дозволяє письменниці не вибудовувати цілісний наратив про себе, а пропонувати читачам мерехтливий зміст.

Під дією ідеологічного тиску авторка уникає спогадів не лише про складні періоди української історії, але й важливих подій свого життя, ігноруючи свій справжній досвід. Це означає, що автобіографічні твори можуть бути покликані не зафіксувати правдивий досвід, а створити соціально прийнятну версію письменниці.