Джерела фабульних моделей Валер'яна Підмогильного

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.28925/2412-2475.2021.18.3

Ключові слова:

фабула, трансформація, варіація, структура, унанімісти

Анотація

Попри те, що всі дослідники визнають В.Підмогильного майстром прози, питання його техніки рідше потрапляють у коло уваги науковців, ніж питання тематики. Предметом пропонованого дослідження є принципи побудови фабул як результат естетичного вибору письменника. Мета розвідки – відслідкувати джерела впливу та особливості нарації, передусім щодо побудови фабул, яка відповідала художнім шуканням Валер’яна Підмогильного. Об’єктом дослідження є його художні твори і нараційні практики письменників, позитивно ним оцінені, зокрема твори А.Франса та унанімістів. Методологічним підґрунтям є ідеї структуралізму та наратології.

У результаті дослідження зроблено такі висновки. Сформувавшись під впливом А.Франса, В.Підмогильний перейняв від нього не лише іронію та скепсис, але і спосіб побудови фабули, в основі якого не причинно-наслідкові зв’язки, а трансформація і варіація. У його перших творах цей тип організації подій втілено за допомогою паралелей та контрастів. Втім, на цьому етапі письменник, ймовірно,  не був задоволеним зі своєї техніки. Його метакритичні тексти свідчать про  його ангажованість цією проблемою і пошук однодумців. Ці роздуми та робота над перекладами унанімістів збігається в часі з роботою над «Містом» і удосконаленням техніки. Залучення міфологічного способу організації фабули для творення другорядних ліній динамізує текст, а впорядковане розташування їх (послідовне чи опозиційне) виструнчує композицію. На наступному етапі Підмогильний підкорює свою техніку філософській темі, де спосіб нарації, ймовірно, був метафорою змісту. Фабули, що організовують події за принципом трансформації та варіації, ефективніше розкривають внутрішній світ людини, даючи змогу творити «повість про людей.

Висновок про переважання у творчості Підмогильного фабул з ідеологічним та гносеологічним типом побудови та аналіз динаміки змін у техніці письменника становить новизну дослідження. Іншим аспектом її є аналіз особливостей техніки прозаїка не лише в контексті класичної французької літератури, але і в контексті сучасних йому письменників, яких Підмогильний обирав для перекладу.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Амп, П. (1925). В’язниця : нарис; пер. з фр. Червоний шлях, 9, 66–75.

Амп, П. (1925). Що сталося? пер. з фр. Глобус. 1925, 13, 301–303.

Гірняк, М. (2011). Наративна організація "Невеличкої драми" Валер'яна Підмогильного: комунікативні стратегії твору. Парадигма, 6, 92-110.

Деркач, Л. (2008). Наративні моделі у прозі Валер’яна Підмогильного (Автореферат дисертації кандидата філологічних наук, Київ).

Дюамель, Ж. (1927). Лист про аматорів; пер. з фр. Життя й революція, 7–8, 81–90.

Дюамель, Ж. (1927). Лист про вчених; пер. з фр. Життя й революція, 6, 332–341.

Коломієць, Л. (2015). Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років. Вінниця: Нова Книга.

Ласло-Куцюк, М. (1983). Засади поетики. Бухарест: Критеріон.

Лотман, Ю. (1998). Об искусстве. У Лотман, Ю. Структура художественного текста (с.14 –285). Санкт-Петербург: Искусство СПб.

Лущій, С. (1999). Український «Любий друг»? ("Місто" В. Підмогильного). Слово і Час. 7, 54-57.

Мельник, В. (1994). Суворий аналітик доби : Валер’ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст. Київ: ВІПОЛ.

Мовчан, Р. (1997). Інтелектуально-психологічна проза. Валер'яна Підмогильного. Українська мова та література, 25-28(41-44), 32-39.

Підмогильний, В. (1991). Оповідання, повість, романи. Київ: Наукова думка.

Підмогильний, В. (1927) Передмова: Іван Нечуй-Левицький. У.: Нечуй-Левицький І. Вибрані твори: У 2-т. (с.v – xvi). Київ: Час.

Седлерова, А. (2011). Валер’ян Підмогильний і естетичний принцип «об’єктивного реалізму» Гі де Мопассана: перекладацький контекст. Мовні і концептуальні картини світу, 37, 278 – 283.

Тарнавський, М. (2004). Між розумом та ірраціональністю : проза В. Підмогильного. Київ: Пульсари.

Ткачук, М. (2007). Наративні моделі українського письменства. Тернопіль : ТНПУ, Медобори.

Тодоров, Ц. (2006). Два принципи оповіді. У: Тодоров, Ц. Поняття літератури та інші есе. (с.40 – 56). Київ: Києво-Могилянська академія.

Томашевський, Б. (1996). Теория литератури. Поэтика. Москва: Аспект-Пресс.

Франс, А. (1927). Таїс. Київ: Час.

REFERENCES

Amp, P. (1925). Shcho stalosia? per. z fr. Hlobus. 1925, 13, 301–303.

Amp, P. (1925). Viaznytsia : narys; per. z fr. Chervonyi shliakh, 9, 66–75.

Derkach, L. (2008). Naratyvni modeli u prozi Valeriana Pidmohylnoho (Аvtoref. dys. ... kand. filol. nauk., Kyiv).

Diuamel, Zh. (1927). Lyst pro amatoriv; per. z fr. Zhyttia y revoliutsiia, 7–8, 81–90.

Diuamel, Zh. (1927). Lyst pro vchenykh; per. z fr. Zhyttia y revoliutsiia, 6, 332–341.

Frans, A. (1927). Tais. Kyiv: Chas.

Hirniak, M. (2011). Naratyvna orhanizatsiia "Nevelychkoi dramy" Valeriana Pidmohylnoho: komunikatyvni stratehii tvoru. Paradyhma, 6, 92–110.

Kolomiiets, L. (2015). Ukrainskyi khudozhnii pereklad ta perekladachi 1920-30-kh rokiv. Vinnytsia: Nova Knyha.

Laslo-Kutsiuk, M. (1983). Zasady poetyky. Bukharest: Kryterion.

Lotman, Yu. (1998). Ob yskusstve. In:  Lotman, Yu. Struktura khudozhestvennoho teksta (s.14 –285). Sankt-Peterburh: Yskusstvo SPb.

Lushchii, S. (1999). Ukrainskyi «Liubyi druh»? ("Misto" V. Pidmohylnoho). Slovo i Chas. 7, 54–57.

Melnyk, V. (1994). Suvoryi analityk doby : Valerian Pidmohylnyi v ideino-estetychnomu konteksti ukrainskoi prozy pershoi polovyny KhKh st. Kyiv: VIPOL.

Movchan, R. (1997). Intelektualno-psykholohichna proza. Valeriana Pidmohylnoho. Ukrainska mova ta literatura, 25–28(41–44), 32–39.

Pidmohylnyi, V. (1927) Peredmova: Ivan Nechui-Levytskyi. In: Nechui-Levytskyi I. Vybrani tvory: U 2-t. (s.v – xvi). Kyiv: Chas.

Pidmohylnyi, V. (1991). Opovidannia, povist, romany. Kyiv: Naukova dumka.

Sedlerova, A. (2011). Valerian Pidmohylnyi i estetychnyi pryntsyp «obiektyvnoho realizmu» Hi de Mopassana: perekladatskyi kontekst. Movni i kontseptualni kartyny svitu. 37. S. 278 – 283. [in Ukrainian]

Tarnavskyi, M. (2004). Mizh rozumom ta irratsionalnistiu : proza V. Pidmohylnoho. Kyiv: Pulsary.

Tkachuk, M. (2007). Naratyvni modeli ukrainskoho pysmenstva. Ternopil : TNPU, Medobory.

Todorov, Ts. (2006). Dva pryntsypy opovidi. In: Todorov, Ts. Poniattia literatury ta inshi ese (s.40 – 56). Kyiv: Kyievo-Mohylianska akademiia.

Tomashevskyi, B. (1999). Teoryia lyteratury. Poэtyka. Moskva: Aspekt-Press.

Downloads


Переглядів анотації: 78

Опубліковано

2021-12-30

Як цитувати

Жигун, С. (2021). Джерела фабульних моделей Валер’яна Підмогильного. Літературний процес: методологія, імена, тенденції, (18), 19–26. https://doi.org/10.28925/2412-2475.2021.18.3

Номер

Розділ

Концептуальні питання літературознавства