Джерела фабульних моделей Валер'яна Підмогильного

Анотація

Попри те, що всі дослідники визнають В.Підмогильного майстром прози, питання його техніки рідше потрапляють у коло уваги науковців, ніж питання тематики. Предметом пропонованого дослідження є принципи побудови фабул як результат естетичного вибору письменника. Мета розвідки – відслідкувати джерела впливу та особливості нарації, передусім щодо побудови фабул, яка відповідала художнім шуканням Валер’яна Підмогильного. Об’єктом дослідження є його художні твори і нараційні практики письменників, позитивно ним оцінені, зокрема твори А.Франса та унанімістів. Методологічним підґрунтям є ідеї структуралізму та наратології.

У результаті дослідження зроблено такі висновки. Сформувавшись під впливом А.Франса, В.Підмогильний перейняв від нього не лише іронію та скепсис, але і спосіб побудови фабули, в основі якого не причинно-наслідкові зв’язки, а трансформація і варіація. У його перших творах цей тип організації подій втілено за допомогою паралелей та контрастів. Втім, на цьому етапі письменник, ймовірно,  не був задоволеним зі своєї техніки. Його метакритичні тексти свідчать про  його ангажованість цією проблемою і пошук однодумців. Ці роздуми та робота над перекладами унанімістів збігається в часі з роботою над «Містом» і удосконаленням техніки. Залучення міфологічного способу організації фабули для творення другорядних ліній динамізує текст, а впорядковане розташування їх (послідовне чи опозиційне) виструнчує композицію. На наступному етапі Підмогильний підкорює свою техніку філософській темі, де спосіб нарації, ймовірно, був метафорою змісту. Фабули, що організовують події за принципом трансформації та варіації, ефективніше розкривають внутрішній світ людини, даючи змогу творити «повість про людей.

Висновок про переважання у творчості Підмогильного фабул з ідеологічним та гносеологічним типом побудови та аналіз динаміки змін у техніці письменника становить новизну дослідження. Іншим аспектом її є аналіз особливостей техніки прозаїка не лише в контексті класичної французької літератури, але і в контексті сучасних йому письменників, яких Підмогильний обирав для перекладу.