ЗАМОВЧУВАННЯ ЯК СТРАТЕГІЯ ЖІНОЧИХ АВТОБІОГРАФІЧНИХ ТЕКСТІВ РАДЯНСЬКОГО ЧАСУ
DOI:
https://doi.org/10.28925/2412-2475.2021.17.4Анотація
Предметом дослідження є система прийомів замовчування в автобіографії Оксани Іваненко, української письменниці ХХ ст. Західні теоретики жіночої автобіографії (М.Мейсон, Е.Єлінек) визначили її характерними якостями релятивність, фрагментарність, нелінійність. Проте концепція Л.Гілмор, яка вважала автобіографію письменницькою стратегією, що конструює об’єкт, дозволяє поставити питання про потенційні функції конструктивних технік у цьому тексті. Згадані студії, як і багато інших, аналізують автобіографії жінок західного світу, залишаючи без уваги твори авторок Східної Європи, але автобіографії тих, кому довелося жити у радянських умовах, цікаві у свій спосіб. Мета пропонованої статті – показати особливості творення і функціонування жіночої автобіографії в ідеологізованих суспільствах на прикладі спогадів Оксани Іваненко «Завжди в житті». Методологія дослідження охоплює жіночі студії та дискурсивний аналіз.
У результаті дослідження, з’ясовано, що у спогадах Іваненко тема творчої самореалізації та літератури загалом витісняє наратив, який західні теоретики вважали основним у жіночій біографії: кохання, одруження, материнства. Релятивність нарисів дозволила авторці говорити про себе тоді, коли вона цього хоче, і повертатися до псевдо-об’єкта у потрібний момент. Нелінійність наративу допомагає підкреслити вигідні моменти і уникнути примусу хронології. Фрагментарність та гетерогенність дозволяє письменниці не вибудовувати цілісний наратив про себе, а пропонувати читачам мерехтливий зміст.
Під дією ідеологічного тиску авторка уникає спогадів не лише про складні періоди української історії, але й важливих подій свого життя, ігноруючи свій справжній досвід. Це означає, що автобіографічні твори можуть бути покликані не зафіксувати правдивий досвід, а створити соціально прийнятну версію письменниці.
Завантаження
Посилання
Братусь, Ш. (1999). Оксана Іваненко. Штрихи до біографії та творчості. Пошуки і знахідки. 6, 44–134.
Іваненко, О. (1985). Завжди в житті. Радянський письменник.
Кардиналовська, Т. Невідступне минуле. Київ-Париж-Дакар.
Костюк, Г. (1987). Зустрічі і прощання. КІУС.
Скорський, М. (2001). Оксана Іваненко. Літературний портрет. Український центр духовної культури.
Daugirdaitė, S. (2015). Private and professional life in autobiographies of Lithuanian women writers. Autobiografia. Literatura. Kultura. Media. 1 (4), P. 61–72.
Gilmore, L. (1994). Autobiographics. A Feminist Theory of Women’s Self-Representation. Cornell university press.
Jelinek, E.C. (1980). Women’s Authobiography: Essays in Criticism. Indiana University Press.
Lejeune, P. (1982). The autobiographical contract. French Literary Theory Today: A Reader, ed. Tzvetan Todorov, Cambridge University Press, 192–222.
Mason, M.G. (2009). Inny głos: autobiografie pisarek. Autobiografia, red. M. Czermińska. Słowo/obraz terytoria. 169–173.
REFERENCES
Bratus, I. (1999). Oksana Iwanenko. Shtryhy do biografi i tatworchosti. Poshuky i znahidky, 6, 44–134.
Daugirdaitе, S. (2015) Private and professional life in autobiographies of Lithuanian women writers. Autobiografia. Literatura. Kultura. Media. 1 (4), 61–72.
Gilmore, L. (1994). Autobiographics. A Feminist Theory of Women’s Self-Representation. Cornell university press.
Ivanenko, O. (1985). Zawzhdy w zhytti. Radiansky pysmennyk.
Jelinek, E.C. (1980). Women’s Authobiography: Essays in Criticism. Indiana University Press.
Kardynalowska, T. (2017). Nevidstupne mynule. Kyiv-Paryzh-Dakar.
Kostiuk, H. (1987). Zustrichi і proshchannia. CIUS.
Lejeune, P. (1982). The autobiographical contract. French Literary Theory Today: A Reader, ed. Tzvetan Todorov, Cambridge University Press.
Mason, M.G. (2009) Inny głos: autobiografie pisarek. Autobiografia, red. M. Czermińska. Słowo/obraz terytoria. 169–173.
Skorsky, M. (2001). Oksana Ivanenko. Literaturny portret. Ukrainsky centr duhovnoi kultury.
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Сніжана Жигун
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.