Публікаційна етика

Редакційна політика наукового видання «Літературний процес: методологія, імена, тенденції» передбачає дотримання етичних норм, усталених міжнародною науковою спільнотою, та рекомендацій Комітету з етики публікацій (Committee on Publication Ethics: http://publicationethics.org)

1 Етичні принципи
1.1 Обов’язки редакторів
○ Діяти виважено, об’єктивно і справедливо, без дискримінації за релігійними або політичними переконаннями, статтю, сексуальною орієнтацією, етнічним або географічним походженням авторів.
○ Дотримуватися встановлених процедур у разі виявлення конфлікту інтересів або надходження скарг на недотримання етичних норм. Надати авторам можливість обґрунтовано відповісти на будь-які скарги і зауваження.
1.2 Обов’язки рецензентів
○ Сприяти підвищенню якості наукових матеріалів, допомагати прийняттю рішень.
○ Ніколи не зберігати і не копіювати рукопис. Дотримуватися і підтримувати конфіденційність будь-якої інформації, наданої редактором або автором.
○ Стежити за будь-якими потенційними конфліктами інтересів, повідомляти головного редактора про їх виникнення.
1.3 Обов’язки автора
○ У супровідних документах до рукопису подавати максимально точні дані.
○ Гарантувати, що поданий рукопис не розглядається або не брався до публікації в іншому виданні.
○ Гарантувати, що поданий рукопис презентує оригінальне дослідження, забезпечити покликання на весь наведений у рукописі матеріал з інших джерел.
○ Оголошувати про будь-які потенційні конфлікти інтересів.
○ Співпрацювати з редколегією для максимально швидкого внесення змін, доповнень, уточнень.
1.4 Авторство та ШІ
○ Large Language Models (LLMs), як-от ChatGPT від компанії OpenAI, не відповідають нашим вимогам щодо авторства. Присвоєння авторства зумовлює відповідальність за статтю, що не може бути адекватно застосовано до LLM.
○ Використання LLM у дослідженні має бути належним чином задокументоване в розділі «Методи» рукопису або у відповідній альтернативній його частині.

2 Протидія неетичній поведінці
2.1 Ідентифікація неетичної поведінки
○ Неетична поведінка може бути ідентифікована та доведена до відома редколегії та видавця в будь-який час будь-ким. Для початку розслідування інформувальник повинен надати точну інформацію та обґрунтовані докази.
2.2 Розслідування
○ Необхідні докази повинні збиратися без публічного висвітлення.
○ Редколегія повинна прийняти рішення за кожною заявою.
2.3 Наслідки (за зростанням впливу, застосовуються окремо або в поєднанні)
○ Інформування автора або рецензента про факти та обставини непорозуміння, зловживання чи неправильного застосування етичних стандартів.
○ Публікація офіційного повідомлення з описом неправомірної поведінки.
○ Офіційне відкликання публікації з журналу з інформуванням агентств і організацій, що зберігають та індексують дані.
○ Офіційна заборона на прийняття матеріалів від автора на певний період.
○ Розгляд ситуації в зовнішніх офіційних і судових інстанціях.

3 Конфлікт інтересів та його розв’язання
Збірник наукових праць «Літературний процес: методологія, імена, тенденції» орієнтований на врахування можливого конфлікту інтересів між автором, рецензентом і редакцією  при рецензуванні та прийнятті рішення про публікацію.

Конфлікт інтересів може виникнути, якщо рецензент або член редколегії має фінансові, родинні, наукові зв’язки з автором публікації. Конфлікти також можуть виникати в результаті академічного змагання, міжособистих стосунків тощо.

Для попередження конфлікту інтересів
○ усі учасники публікаційного процесу повинні підтримувати та сприяти послідовній етичній політиці збірника;
○ редактори, автори та рецензенти мають розкривати інтереси, які можуть вплинути на їхню здатність об’єктивно представляти або рецензувати статтю;
○ автори публікацій мають повідомляти місце роботи;
○ члени редколегії – забезпечувати анонімність процесу рецензування статей, а також відмовлятися від обробки рукопису, якщо вони можуть мати конфлікт інтересів.

Якщо конфлікт інтересів мав місце і вплинув на рішення про публікацію, то стаття має бути відправлена на повторне рецензування.