Екзистенційна зумовленість теми любові в поезіях війни (на матеріалі творів збірки «Поміж сирен»)

Анотація

Війна, розпочата росією проти України, засвідчила характер екзистенційної — такої, що спрямована проти самої ідеї Української Державності та права української нації на власне самовизнач ення та існування. Для української поезії останнього десятиліття в цілому й останніх кількох років після 24 лютого 2022 року зокрема тема війни зберігає свою актуальність і є найбільш артикульованою. Однак поряд із темою війни тема любові посідає особливе місце, адже любов як екзистенціал становить основу людського світовідчування, самоусвідомлення та сприйняття Іншого, позаяк здатна наділяти людське існування не просто значеннями, але насамперед метою, яка мислиться як така, що виходить за межі земного буття й актуалізується у вимірі вічному. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю з’ясувати значення екзистенційної закономірності теми любові в українських поезіях, що були написані після повномасштабного російського вторгнення. Значна частина цих творів увійшла до знакової поетичної антології «Поміж сирен», авторами якої стали 59 українських поетів, і які кожен по-своєму засвідчили значення любові як екзистенціалу, що здатен наділяти важливістю людське існування в часи, коли сама ідея буття стає крихкою. Предметом дослідження є феноменологічний образ любові, оприявнений у поезіях К. Калитко, Г. Крук, С. Жадана, К. Михаліциної, П. Коробчука, М. Савки, І. Шувалової. Проблема дослідження полягає в необхідності проаналізувати та висвітлити ключові ціннісні риси образосфери екзистенційного феномену любові, його значення в поезії війни, адже сама гранична ситуація війни здатна деморалізувати та зумовлювати розмивання етичних меж, утверджувати ідеї заперечення людського на противагу ідеям гуманності. Поезія в часи подібних ціннісних пертурбацій стає медіумом, що не просто транслює суспільні настрої, стає рупором національної ідеї, але й оберігає правдиві людські цінності своєю місією свідчення про людяність у важкі часи. Методами, застосованими в дослідженні, є типологійний, герменевтичний, компаративний, інтертекстуальний, гендерна перспектива. За результатами дослідження з’ясовано, що тема любові в поезіях збірки «Поміж сирен» зумовлена війною як граничною ситуацією. Визначено, що у проаналізованих поезіях екзистенціал любові проявляється у типах любові, виокремлених культурою античності й видозмінених християнством, таких як ерос (чуттєва і романтична), філіа (дружня, любов до праці), сторге (турботлива), агапе (жертовна, любов як обов’язок). Ці типи любові висвітлюються у текстах через поетику й мотивіку окремих зображених авторами ситуацій і набувають таких ознак, як любов — мужність, любов — співчуття, любов — свідчення, любов — віра, любов — прив’язаність, любов — смирення, любов — опіка, любов — присутність, любов — примирення між «своїми», любов — лють і ненависть до ворога, що трансформується у любов як прагнення захистити найдорожче: дітей, родину, свою українську ідентичність, Україну. При чому захисниками у проаналізованих творах постають як чоловіки, так і жінки: йдеться насамперед не лише про безпосередній захист від ворога зі зброєю в руках, але також про емоційний та екзистенційний захист, який часто недостатньою мірою артикулюється і тому залишається невидимим через свій буденний і звичний характер. Такий емоційний захист проявляється насамперед у щоденній турботі, вірі, вірності, і присутності. Новизна дослідження полягає в тому, що вперше було проаналізовано екзистенційну зумовленість теми любові в поезіях збірки «Поміж сирен», визначено її типологійний та ціннісний характер у зв’язку з гуманістичною традицією, що бере початок від часів античності та проявляється на різних рівнях у біблійному тексті. Перспективи подальшого дослідження вбачаємо в різноаспектному аналізі поезій інших авторів збірки «Поміж сирен» та у висвітленні у творах цієї збірки взаємозумовленості екзистенціалу любові з іншими екзистенціалами, такими як віра, надія, страх, тривога, біль, самотність.