Репрезентація жанру записок у тюремно-табірній прозі: «Записки політв’язня» Юрія Мозіля.

Анотація

У статті досліджено «Записки політв’язня» Ю. Мозіля як репрезентацію жанру записок у проблемно-тематичній площині тюремно-табірної літератури. З’ясовано відповідність маркера «записки» в назві жанровим реаліям твору, розкрито образ наратора, особливості оповіді та сюжету. «Записки політв’язня» висвітлюють національне протистояння польській окупації  західноукраїнських земель у першій половині ХХ століття. Твір має підзаголовок — «Спомини
з польської тюрми», зображує автобіографічні події з життя автора, який був заарештований за «антидержавну діяльність» і перебував під слідством у в’язниці старого Станиславова (1933–1934). Назва «Записок політв’язня» містить жанровий маркер, який налаштовує реципієнта на сприйняття документальних свідчень очевидця трагічних подій доби. Текст структуровано на розділи-оповіді від першої особи, у яких помітні властиві запискам уривчастість і фрагментарність, повторення й варіювання інформації, думок. Ю. Мозіль створив Я-концепцію героя-
наратора, який подає власний варіант осмислення історії українського народу.