Література опору з позиції діахронії, сучасності, перспективи

Abstrakt

Зважаючи на сучасну ситуацію в країнах колишньої Югославії, нові типи соціальних відносин, нове, в економічному сенсі, постіндустріальне суспільство, незаперечним фактом є те, що ми стикаємося з тими самими подіями, про які аналітики зазначають, що вони належать до неоліберального порядку, і що ми, як колектив, є учасниками цього суспільного устрою через нашу індивідуальну участь. Чорногорська культура, як і вся західна цивілізація, перебуває в стані постмодернізму. У контексті Чорногорії це явище найповніше репрезентоване в літературі. У цій роботі ми спробуємо розкрити роль особистості в опорі повсякденним подіям за допомогою літературного слова, маючи на увазі те, що постмодернізм спрямований на руйнування кордонів між високою та масовою культурою, на проникнення комерції в культуру. У дослідженні ми виходили з міждисциплінарності цього явища, оскільки постмодернізм змінює ставлення до ідентичності.  Завдяки художньому втіленню, зрозуміємо позицію авторки, наскільки ми маємо громадянські свободи і чи жінки ті, котрі голосно виступають проти хвороб перехідного періоду, тоді як чоловіки все ще займають ключові позиції в чорногорському суспільстві.  Новий літературний феномен, нова  збірка оповідань Татяни Тані Зекович,  відкриє нам бачення жінки-інтелектуалки, яка, пишучі,  бореться зі стереотипами, тому прозові тексти в її книзі мають різну тематику та представляють огляди автора на соціальну реальність. У своїх оповіданнях у формі нарисів авторка відкрито говорить про соціальні аномалії, без сорому та страху, відзначаючи, що вона бачить себе частиною заангажованої літератури. Мета цієї роботи  ознайомити читача з доробком  чорногорської письменниці, книга якої не має українського перекладу, викласти основні ідеї авторки, її літературні спроби критично переосмислити  реальність через мистецький вислів постмодерну на рівні тем, ідей та художніх засобів, виносячи їх на розсуд  читацькому сприйняттю і розумінню.