Стан турецької авторської драми періоду «між двох революцій»

Анотація

У статті висвітлено шляхи рефлексії турецької драматургії 60-х — 80-х років ХХ ст. в історичному періоді «між двох революцій». Окрему увагу приділено аналізу дієвості турецької авторської драми досліджуваного періоду, жанрової зосередженості та тематики п’єс. Виявлено, що розвиток турецької драматургії торує два шляхи, беручи до уваги взаємодії культури й політики на цивілізаційному рівні: еволюційний і революційний. Отримавши потужний поштовх від Великої французької революції (революційний шлях), турецька драматургія, набравши обертів, продовжує активно розвиватися, більше того, проживає «золоту добу» всупереч складній політичній ситуації у країні (60–80-ті роки ХХ ст.) (еволюційний шлях).

У ході дослідження також виявлено, що активного розвитку набуває турецький політичний театр (документальна, епічна драми), утворений під впливом творчості Ервіна Піскатора і Бертольда Брехта. Серед центральних тем турецької драматургії міжреволюційного періоду — тема сім’ї, місце жінки у суспільстві, урбаністична проблематика. Більшості з проаналізованих п’єс таких майстрів слова, як О. Араїджи, Ґ. Дільмен, Т. Озакман, Т. Офлазоглу, Х. Танер
притаманний національний колорит, наявна проекція на політичну ситуацію в Туреччині.