Автобіографізм нарації малої прози Євгенії Божик

Abstract

Статтю присвячено аналізу автобіографічної нарації у малій прозі Євгенії Божик (1936–2012). Увагу зосереджено на оповіданнях, нарисах, замальовках і новелах, в яких письменниця визначає проблемно-тематичне коло, розкриває секрети творчої лабораторії митця, виокремлює власні морально-етичні пріоритети, акцентує головні світоглядні орієнтири, залучає образи-прототипи, представляє візії Батьківщини. У такий спосіб читачу надано роль співавтора, котрий продовжує рефлексувати протягом та після сприйняття художнього тексту. У роботі висвітлено чільні зображально-виражальні засоби й особливості текстової організації твору (символ, потік свідомості, екскурс, антиципація, рефрен, відкритий фінал), ідіостиль авторки.