АЛГОРИТМ ДІЇ КОЛЕКТИВНОГО НЕУСВІДОМЛЕНОГО В РОМАНІ А. ФРАНСА «БОГИ ЖАДАЮТЬ»

Abstract

У розвідці проаналізовано роман Анатоля Франса «Боги жадають» (“Les Dieux ont soif”, 1912) з точки зору архетипової критики з метою дослідження алгоритму дії колективного неусвідомленого у «політичній формі» (термін К.Г. Юнга), продемонстрованого автором у зображенні подій Великої французької революції 1789–1794 рр. На противагу класичній концепції, нова парадигма інтерпретації Французької революції (середина 1960-х рр.) дегероїзує її образ, а его-історія акцентує увагу на проблемі екзистенційного усвідомлення подій. Ця проблема вже давно була об’єктом дослідження психоаналітиків, філософів і письменників, про що свідчить роман «Боги жадають». А. Франс описує натхненну революційну масу парижан, яка, за Юнгом, знаходиться під дією архетипів. У статті досліджено вияв у романі архетипів (Рятівника, Героя, Дракона, Аніми), образів колективного неусвідомленого, що диктуються моментом історії і визначаються матеріалом усвідомленого досвіду.