Зелений Клин у контексті Визвольних змагань 1917–1921 рр.: ідентичність і смисл у художній версії Максима Бутченка (роман «Жінка у темряві. Зелений Клин»)

Анотація

У статті вперше проаналізовано роман сучасного українського письменника Максима Бутченка з точки зору висвітлення актуальних проблем існування далекосхідної міграції українців Зеленого Клину в драматичний час української історії періоду Визвольних змагань 1917–1921 років. Підкреслено важливість і актуальність вивчення ментальності й способу життя діаспори українців Зеленого Клину. Художні колізії роману «Жінка у темряві. Зелений Клин» розглянуто у контексті історико-культурних (В. Чорномаз, Д. Шурхало) та художньо-естетичних (О. Бондарєва, М. Васьків, В. Крикуненко) джерел. Новизна розвідки позначена залученням виробленої засновниками екзистенціальної психології Людвігом Бінсвангером (dasein-аналіз — буття-у-світі) та Віктором Франклом (екзистенцаналіз — логотерапія) методології екзистенцаналізу як своєрідного синтезу філософсько-психологічних підходів до розуміння смислу людського існування. Вперше до аналізу характерів та поведінки персонажів залучено такі поняття гуманістичної психології і психіатрії, як «екзистенційна тривога», «екзистенційний вакуум», «румінація», «смисловий горизонт» тощо та підтверджено продуктивність їх літературознавчого застосування. Здійснено своєрідний феноменологічний аналіз безпосередніх даних переживань і життєвого досвіду персонажів, співвідношення нестійкої ідентичності й смислу людського існування в кризових умовах мультифронтиру, радикальних соціальних змін і невизначеності, що в цілому у творі позначається наскрізною метафорою «темряви» як звуженості і навіть втрати смислових горизонтів. На прикладі стосунків центральних персонажів твору — Тетяни і Андрія Половка — знайшла своє підтвердження теза В. Франкла про те, що у безвихідних ситуаціях, у владі обставин, які не можна змінити, смисл домінує над ідентичністю, смисл, визначаючи людське буття-у-світі, завжди йде попереду.