Образ майбутнього у романі-квесі Е. Клайна «Першому гравцеві приготуватися»

Abstrakt

Статтю присвячено аналізу образу майбутнього, змальованого в романі Е. Клайна «Першому гравцеві приготуватися», та основних футурологічних ідей твору. Фантастична література з її розгалуженою системою жанрів наразі постає як майданчик усталення й поширення в масовій свідомості та колективній уяві образу майбутнього окремих людей і людства, причому, на відміну від попередньої традиції, сучасна фантастика впливає на формування згаданих уявлень відразу на багатьох рівнях. Жанрові особливості роману Е. Клайна «Першому гравцеві приготуватися» визначені насамперед тим, що він є романом науково-фантастичним. Це обумовлює його природу як метажанрову, здатну об’єднати особливості інших жанрів літературної творчості, а також сферу наукового мислення, соціальної аналітики, побутової культури тощо. Також належність роману до традиції кіберпанку та посткіберпанку, заснованої В. Гібсоном, знаходить свій вираз у змалюванні майбутнього як соціально-технологізованої дистопії, що вказує на значний гуманістичний потенціал роману, тобто на його пряму й опосередковану апеляцію до специфічно людських цінностей, які б обстоювали ідентичність людини перед викликами технологій.

Образ майбутнього, створений у романі Е. Клайна, є доволі неоднозначним. З одного боку, це похмура соціальна дистопія, яка змальовує кризу й занепад людської цивілізації на планеті, що зумовлює пошуки порятунку людством у віртуальному просторі комп’ютерної симуляції. З іншого боку, основні соціальні структури хоча і трансформовані, але збережені і функціонують (зокрема соціальний інститут освіти, сфера розваг, економічна система), і людство адаптується до умов, встановлених браком ресурсів і екологічною та економічною кризою. У центрі уваги роману — доля молодого покоління, яке має обирати між життям на соціальну допомогу та спробою взяти під контроль тотальну планетарну симуляцію. Власне йдеться про певну віртуальну революцію як застереження тотального контролю корпораціями віртуального простору. Майбутнє передбачає як ідеї соціального опору та спротиву, так і шлях еволюційної адаптації й оптимізації наявних функціонуючих механізмів соціального. У майбутньому співіснують протест і конформізм, і воно не передбачає автодеструкції як самознищення. Можемо констатувати гуманістичний потенціал образу майбутнього у романі. Він зображує реальність як гру, що також свідчить про зміну ставлення до реальності як такої. Майбутнє в романі акцентує не оцінки чи ідеологічні або політичні заклики, а прагнення вижити і бути, тому майбутнє роману — це філософія існування в цифровій реальності. Перспективи подальших досліджень окреслюються можливістю розгляду новітніх літературних жанрів, пов’язаних з диджиталізацією культурних і життєвих форм та осмисленням категоріального каркасу новітньої філософської картини світу, яку репрезентує художня література.