Текстові лакуни та парадокси їх інтерпретації

Анотація

Статтю присвячено текстовим лакунам, тим парадоксам недомовленості, що виникають при читанні художніх творів і нерідко призводять до віднайдення в них різних смислів, зовсім протилежних, адже на процес сприйняття впливає чимало чинників: соціокультурний контекст, соціальна чи професійна приналежність читача, його життєвий досвід, вік, стать, ситуація тощо. Актуальність цієї студії зумовлена необхідністю прояснення різних літературознавчих версій образу головної героїні з новели Леоніда Мосендза «Роксоляна», що ввійшла до збірки «Людина покірна» (1937). За допомогою рецептивного та герменевтичного методів дослідження встановлено відмінність у заповненні текстових лакун, які призвели до того, що Ігор Набитович тлумачить героїню як зрадницю, Віра Просалова – як наречену, яка прагне врятувати коханого. Різне сприйняття образу головної героїні зумовлене авторською стратегією: апеляцією до постаті улюбленої дружини турецького султана Сулеймана Пишного, включенням новели до збірки, назва якої налаштовує на зустріч із покірними персонажами та певною мірою визначає типаж. Недомовленість у творі досягається також редукцією важливих сцен, зокрема підготовки та знищення більшовицького штабу, розривом у перебігу сюжету (2 тижні відсутності очевидця подій), висвітленням образу новітньої Роксолани лише через сприйняття наратора, пуантом як жанровою ознакою новели, незавершеністю твору, стилістичною фігурою апосіопези. В основу композиції цієї новели покладено прийом синкризи, що підтверджує свідомий намір автора не ставити крапки над І, а змусити читача самому зробити висновок про суть патріотизму та відступництва. У статті зосереджено увагу на тих засобах поетики, які активізують читацьку увагу, дають простір його уяві й тому нерідко призводять до різночитання, адже реципієнт заповнює лакуни на свій розсуд. Аргументовано висновок про свідому авторську стратегію, розраховану на привернення уваги до постаті Роксолани, залучення читача до процесу співтворення, потенційну відкритість художнього тексту для наступних рецепцій.