Біографія як інтертекст у ліриці Володимира Базилевського: особливості художньої інтерпретації

Анотація

У статті проаналізовано поетичну інтерпретацію фактів біографії відомих історичних осіб у творчості Володимира Базилевського. Відзначається, що поет іде за модерністською традицією осмислювати життєписи персонажів світової історії та культури (реалонімів) як прецедентних постатей, які формують інтертекст його лірики. Матеріалом для таких літературних трансформацій стають не тільки реальні факти з біографій, а й перекази та легенди, які побутують у мистецькому просторі. В. Базилевський виявляє інтерес до світової історії і культури  в цілому, але центр його уваги зміщено в бік власне української (князь Святослав, І. Нечуй-Левицький, П. Куліш).

На вибір біографічного матеріалу впливає особливе – «трагічно-оптимістичне» – сприйняття автором дійсності, його ставлення до традиції, суголосність життєвої та ідеологічної позиції реально-історичного персонажа з проблематикою сьогодення. У творах, які визначаються зразками транспозитивної лірики, В. Базилевський схильний актуалізувати екзистенційні ситуації, як-от «вибір», «смерть», «самотність». Синтезуючи об’єктивні та суб’єктивні фактори, поет  по-новому інтерпретує факти життя і творчості відомих людей. У такий спосіб В. Базилевський створює власну каталогізацію морально-естетичних вартостей та позитивних персонажів, життя яких є мірилом для сучасників.

Узагальнено, що біографічні елементи в ліричних текстах В. Базилевського постають частиною великого авторського міфу про Особистість і окреслюють перспективу дослідження автобіографічних елементів як частини авторської міфологеми Поета.