Далекий Схід, українці й пафос грандіозних перетворень у кіноповісті О. Довженка «Аероград»

Анотація

У статті аналізується кіноповість О. Довженка «Аероград» як твір, у якому відтворюються особливості Далекого Сходу, його освоєння, буття українців, які компактно мешкали там на території так званого Зеленого Клину. Сюжет кіноповісті базується на традиційній для того часу детективно-пригодницькій колізії боротьби із внутрішніми «ворогами народу», які допомагають японцям скинути радянську владу на Далекому Сході. У творі згадуються далекосхідні українці, їх побут і культура, але О. Довженко акцентує на превалюванні ідеологічних, інтернаціональних інтенцій над національними. «Аероград» переповнений пафосом грандіозних економічних перетворень на Далекому Сході, всебічного освоєння цього краю, безмежної віри у його щасливе майбутнє. Кіноповість відзначається динамікою змін, рухом персонажів і дії, переміщенням персонажів на величезні як на ті часи відстані. «Аероград» уписується в широкий контекст українських мандрівних нарисів і художніх творів міжвоєнного двадцятиріччя (1919–1939) про Далекий Схід і далекосхідних українців («125 день під тропиками» Л. Чернова, «Жовті брати (Крізь Хіну) Л. Недолі, «Ранок над Уссурі» М. Пічугіна, «Преріями та джунґлями Біробіджану» І. Багмута, «По Біробіджану» Е. Райцина, «Поїзд іде на Схід» Л. Плескачевського). Кожному з цих творів дається коротка характеристика, як і творам про терени компактного проживання українців за межами рідного краю.