Нотатник Вячеслава Медведя як «дзеркало» формування митця

Анотація

У статті аналізується зміст нотатника відомого українського письменника Вячеслава Медведя (1951  р.  н.), у  якому автор робив записи протягом 1973–1975 років, перебуваючи на армійській службі та працюючи в Закарпатській бібліотеці для дітей. Прагнення отримати альтернативну інформацію, засвоїти набутки різних культур виявилося в записах різномовних фрагментів, які письменник намагався вивчити (угорську, грузинську, вірменську). У нотатнику, крім незначної частки побутових записів, наводяться окремі ліричні твори, фрагменти віршів і  прозових художніх текстів. В.  Медвідь фіксує прізвища авторів та  їхні твори, що їх треба обов’язково прочитати, виокремлюючи «американців» В.  Фолкнера, Е. Гемінґвея, Дж. Селінджера, Г. Торо. Привертають увагу фрагменти, у яких письменник формулює власні психоаналітичні почуття, переживання, узагальнює їх, поєднуючи підсвідомі прагнення, статеве життя з художньою творчістю як їх сублімацією.

Ліричні й епічні тексти свідчать, що основні мотиви, образи, нараційні особливості творів В. Медведя сформувалися саме в період перебування в Ужгороді й армійських лавах, задовго до офіційної публікації першої збірки. Так само в ці роки письменник після вагань остаточно обирає шлях професійного літератора. На прикладі різних варіантів віршованих, прозових, есеїстичних текстів можна простежити, як відточується наративна майстерність, вміння опосередковано, через деталі відтворювати внутрішній світ персонажа.