Пам’ять про минуле у світлі постколоніальних студій

Анотація

Темою розвідки є дослідження колективної пам’яті про події минулого та  її перетворення у  світлі постколоніальних досліджень. Проблематика статті включає в  себе питання трансформації історичної та колективної пам’яті з плином часу та змінами політичного ландшафту. Метою є аналіз впливу колоніалізму й  постколоніалізму на  історичну, колективну та  культурну пам’ять, дослідження історичних прикладів перетворення пам’яті й  систематизація поглядів теоретиків постколоніалізму на  ці питання. Методом узагальнення історичних прикладів та даних з літературних джерел показано, що колективна та історична пам’ять великою мірою залежить від політичних реалій, і при їх зміні, а та-кож в деяких випадках з плином часу, пам’ять про події минулого, їх сприйняття також починає перетворюватися. Водночас відбувається переосмислення колоніальної спадщини. У фокусі дослідження знаходиться колоніалізм у культурі і його наслідки з точки зору історичної та колективної пам’яті. Наведені сучасні та історичні приклади глибокої гібридизації внаслідок тривалого й  потужного проникнення культури Іншого, після чого культурна колонізація приймає необоротний характер і  привнесене ззовні перестає бути чужим, а  її викорінення неможливим без руйнування сучасної ідентичності. Показаний механізм виникнення гібридизації як наслідку травми та способу її подолання шляхом мімікрування від панівного Іншого. Розглянуті погляди теоретиків постколоніальних досліджень щодо питання пам’яті, а також щодо питання колективної пам’яті як наративу формування бажаної ідентичності. Гібридність власного досвіду постколоніалістів допомогла їм донести свої погляди до широкої аудиторії. Показана концепція боротьби проти колоніалізму як боротьби за державний контроль над пам’яттю, роль держави у становленні історичної пам’яті та роль Вестфальського миру у появі концепції національної пам’яті як явища, що створю-ється й охороняється національною державою. Новизна дослідження полягає у погляді на питання історичної та  колективної пам’яті через призму колоніалізму й  переходу від нього до постколоніальних реалій, а також у піднятті питання доречності відмови від колоніальної спадщини та  можливості зробити це. Підняте питання перетворення гібридної ідентичності на цілісну та оборотності й необоротності подібної трансформації.