Твори Гоголя в інтерпретації французького нового критика Жана-Поля Вебера

Анотація

У статті поставлено за мету дослідити інтерпретацію Жана-Поля Вебера творів М. Гого-ля. А також переосмислити основні теми цього письменника, але саме у тлумаченні тематичної критики, яка докорінно відрізняється від репрезентації тем класичною тематологією. Жан-Поль Вебер, як представник однієї з течій французької нової критики — тематичної критики, присвятив цілий розділ Гоголю у своїй роботі «Тематичні області» («Domaines thématiques») (1963). Це є досить унікальним випадком, оскільки літературні критики цього напряму досліджували лише французьких письменників, за невеликими виключеннями, до яких належать Е. По і Кафка.
Актуальність такого дослідження зумовлена спробою вперше проаналізувати інтерпретацію Ж.-П. Вебера творів М. Гоголя, а також необхідністю осмислити головні теми цього письменника, його роздвоєність між батьківщиною і Заходом, православ’ям і католицизмом, оскільки досі триває дискусія науковців про католицький нахил Гоголя. Предметом аналізу є твори Гоголя, при цьому головна увага спрямована на його повісті «Ніс» і «Вій», задля цього застосовано інтертекстуальний, біографічний, текстуальний, герменевтичний наукові методи.
Під час роботи було виявлено головні, нав’язливі теми Гоголя й наступну їх поляризацію — тему «носа» й «обличчя», «купола» й «порталу», «православ’я» і «католицизму», «батьківщини» й «Заходу». А також було встановлено, що Гоголь мав роздвоєність між батьківщиною і Заходом, між православ’ям і католицизмом, що сильно позначилося на його текстах. Власне кажучи, питання нав’язливих тем у творчості Гоголя, його роздвоєності між батьківщиною і Заходом, між православ’ям і католицизмом і як саме це вплинуло на твори цього письменника — є перспективою подальшого дослідження й створює цікавий простір для наукової дискусії.