Іронія та ідилія: стильова єдність двох світів у повісті С. Андрухович «Літо Мілени»

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.28925/2412-2475.2024.23.7

Ключові слова:

постмодернізм, гіпербола, гра, стиль, постколоніальні студії, ідилія, жанр

Анотація

Важливою рисою української літератури, особливо в часи після розпаду радянського союзу, стали пошуки себе, усвідомлення та  рефлексія свого постколоніального травматичного досвіду, пошук способів його усвідомити й  пережити. Покоління молодих авторів вибудовує нову, нерадянську ідентичність, і  вивчення цього процесу зумовлює актуальність дослідження. Предметом розвідки є перша, дебютна повість Софії Андрухович «Літо Мілени», видана 2002 року. Тогочасна критика сприйняла цей текст позитивно, але  з  великою обережністю, тому для нас важливо розглянути «Літо Мілени», по-перше, як «відправну точку» стилю Софії Андрухович, по-друге, ввести повість у контекст українського постмодернізму та покоління молодих авторів-постмодерністів, яке було сформоване у 2000–2010-х роках, і, по-третє — дослідити її як стильові та постколоніальні пошуки молодої української письменниці, проаналізувати крізь призму віднайдення нової, нерадянської ідентичності. Головним завданням статті є поглянути на постколоніальність як стильову домінанту повісті. Методологію становлять складають методи постколоніальної критики (Тамара Гундорова, Марко Павлишин, Едвард Саїд) та семіотичний підхід до стилю (Умберто Еко), що допомагає широко розкрити такі важливі складові, як гра з текстом, гра з жанром ідилії, іронія, описати прийоми авторки. Це дослідження звертає увагу на ранні творчі здобутки як такі, адже повісті Софії Андрухович не  вивчені всебічно та  глибоко; виокремлює та  показує постколоніальність як стильову домінанту, описує роль гіперболізації у формуванні художніх світів твору, створенні ефекту нереалістичності. Також, безумовно, дослідження та ана-ліз ранньої творчості нині вже відомої і  «зрілої» української письменниці, відкриває широкі перспективи для  подальшого вивчення: це стосується як безпосередньо перших повістей та оповідань Софії Андрухович, які можна буде аналізувати в цьому напрямі, так і її сучасних творів, бо відкривається можливість ширше та глибше зрозуміти, оцінити її сучасну творчість.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Посилання

Andrukhovych, S. (2002). Lito Mileny [Milena’s summer]. Kyiv: Smoloskyp. [in Ukrainian]

Baran, Ye. (2004). Svit Sofii [World of Sofia]. Dzvin. 8, 148–149. [in Ukrainian]

Matusiak, A., Svietlitski, M. (2014). Katehoriia pokolinnia u suchasnykh suspilno-kulturnykh doslidzhenniakh [The category of generation in modern social and cultural research]. Teoretychni revizii. 4, 129–145. [in Ukrainian]

Yakovenko, S. (2002). Ekzotychni kvity Sofii Andrukhovych [Exotic flowers of Sofia Andruhovych]. In: S. Andrukhovych. Lito Mileny (pp. 5–8). Kyiv: Smoloskyp. [in Ukrainian]

Jakobson, R. (1987). Language in Literature. Cambridge: Harvard University Press. [in English]

Sztompka, P. (2003). Socjologia. Analiza społeczna. Kraków: Znak. [in Polish]

Downloads


Переглядів анотації: 21

Опубліковано

30.06.2024

Як цитувати

Мокряков, І. (2024). Іронія та ідилія: стильова єдність двох світів у повісті С. Андрухович «Літо Мілени». Літературний процес: методологія, імена, тенденції, (23), 69–73. https://doi.org/10.28925/2412-2475.2024.23.7

Номер

Розділ

Наукові статті