Кліматичний апокаліпсис у романі «Мале» Романа Ерліха

Анотація

Гостроактуальна проблематика сучасного екологічного катастрофізму і кліматичної апокаліптики розглядається в межах новітньої німецькомовної екокритики із зосередженням особливої уваги на феномені «катастрофи без події» (Ева Горн) і зв’язку апокаліпсису та утопії. З цього погляду важливими видаються фікційні зображення екологічних катастроф, які уможливлюють осмислення викликаних ними надзвичайних станів і спонукають до конфронтації із конкретною реальністю. Метою дослідження є окреслення сучасного екологічно-кризового досвіду, узагальненого на прикладі суспільної дійсності острова Мале в однойменному романі («Malé», 2020) сучасного німецького письменника Романа Ерліха (Roman Ehrlich). Завдання дослідження: представлення екологічного світогляду сучасного німецького автора Романа Ерліха, виявлення літературної семантики екологічного апокаліпсису, аналіз роману «Мале» як такого, в якому закарбовані екокритичні ідеї. Дослідження ґрунтується на засадах культурологічного літературознавства з використанням ідей екокритики. Новизна дослідження полягає у тому, що твір німецького письменника проаналізовано, використовуючи ідеї екокритики, на цьому прикладі показано як активну роль людини в організації та дезорганізації світу, так і її безсилля перед лицем могутньої природи, перед просторами, які перестають бути життєвими просторами, втрачаючи цю якість, перед силами, які ухиляються від огляду, контролю і використання. Тож темою роману є сучасний світ у стані занепаду, який для німецького письменника втілює одне з найпривабливіших курортних місць планети – Мальдіви. Масовий туризм, забруднення навколишнього середовища, а передусім океану, маніпулювання етичними і моральними нормами, загальне потепління спричинилися до абсолютно видимих і швидких негативних змін, які загрожують існуванню островів. Встановлено, що Роман Ерліх показує наш щоденний світ тільки як симульований стан безпеки. Спостерігаючи наближення катастрофи, острів’яни занурюються в безмежне дозвілля, нудьгу, безбатьківщину. Автор уникає моралізаторського тону. Безпорадність персонажів перед лицем апокаліпсису віддзеркалюється в романі в неможливості формулювання пояснювальної оповідної позиції щодо катастрофи. Автор дотримується ідеї основоположної втрати переконливості оповідей про суспільні здобутки чи виснаження. Підкреслено відчуженою мовою Роман Ерліх інсценує катастрофу, використовуючи мистецькі можливості програвання ситуації. Аналіз роману стимулює розмисли про сучасну екологічну кризу і реакцію на неї сучасної людини, яка, з одного боку, суттєво спричинилася до критичного стану, а з іншого, – сама є його безпосереднім втіленням.