Міфи vs реальність у збірці есеїв Ольги Токарчук «Czuły narrator»

Анотація

У своїй художній творчості та есеїстиці О. Токарчук виявляє схильність самобутньо переосмислювати реальність крізь призму міфології, інтерпретувати сучасність, послуговуючись оптикою архаїки, використовуючи інструментарій універсальних сюжетів, мотивів і образів. Її збірка «Chuły narrator» засвідчує виразний інтерес письменниці до переоцінки звичних уявлень про дійсність, ламання стереотипних суджень і трансформації традиційної картини світу під впливом міфологічного світобачення. Наявні літературознавчі студії, дотичні до збірки «Chuły narrator», стосуються здебільшого наративних стратегій з опертям на поняття «ніжного оповідача», вперше запропонованого польською письменницею в Нобелівській промові. Проте в науковому дискурсі бракує розвідок, присвячених цілісному аналізу збірки О. Токарчук «Chuły narrator», зокрема, її неоміфологічним атрибутам, що визначає актуальність і новизну теми нашого дослідження. Мета статті – виявити міфологічні інтертексти у книзі О. Токарчук «Chuły narrator», а також ідентифікувати неоміфологічні характеристики її есеїстики та специфіку візуалізації міфомислення. Для досягнення мети було використано такі методи: контекстуальний, інтертекстуальний, семіологічний і поетологічний. Аналіз есеїв збірки «Chuły narrator» уможливлює висновок про філософічність як невід’ємну рису літературної творчості польської письменниці. Авторка незмінно спирається на базові міфологічні уявлення про світобудову, фундаментальні філософські категорії, класичну літературну спадщину й погляди прогресивних мислителів минулого і сьогодення. Одним із улюблених у творчості О. Токарчук є мотив мандрів, який вона інтерпретує з опорою на міфологічну картину світу і власний досвід. Авторка віртуозно оперує архаїчною бінарною опозицією «свій–чужий», окреслюючи еволюцію уявлень про межу, яка є ілюзією, що, з одного боку, продовжує бути причиною катастроф і злочинів велетенських масштабів, а з іншого – позбавляє світ унікальності. Для творчості О. Токарчук властиві численні алюзії на твори вербального й візуального мистецтва, інтермедіальний характер ілюстрування та артикуляції її світоглядних позицій. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у вивченні доробку О. Токарчук в аспекті інтертекстуальних зв’язків із основними філософськими системами й працями провідних мислителів минулого й сучасності.