Топос кордону у сучасному американському міграційному романі

Анотація

Кордон перебуває у фокусі досліджень міграції з будь-якої перспективи. Сьогодні очевидно те, що переосмислення переміщення людей у сучасному світі спровокувало також потребу зміни кута зору на лінії, які розмежовують держави і народи. Ці політично сконструйовані межі уособлюють територіалізацію колективностей; прописування локусу за окремими групами; звуження світу в певних координатах; поділ людей на тих, які належать, і тих, які небажані чи Інші; закріплення образу недоступності за одними країнами і легкодоступності за іншими; прагнення багатших відмежуватися від бідніших, законослухняних від порушників закону. У художніх текстах, де репрезентовано процеси міграції, кордон та його перетин посідають одне з важливих місць. Оскільки у центрі уваги таких творів переважно перебувають біженці, нелегальні мігранти чи чужинці з тимчасовими візами, які за будь-яку ціну намагаються потрапити до заможних країн, то досвід переходу через лінію розмежування часто досить принизливий, а іноді навіть загрозливий для життя. У статті зроблено огляд сучасних підходів до розуміння кордону в гуманітаристиці. Підсумовано, що дослідники наголошують на дискримінативній сутності, регресивній природі та заяложеному способі думання про лінії розмежування. У процесі аналізу романів Д. Найєрі «Притулок», Ч.Н. Едічі «Американа», І. Зобой «Американська вулиця» та А.Л. Урреа «Шлях диявола» висновується, що кордон у міграційному романі функціонує як державна практика приниження тих, хто його перетинає. Крім того, візи посилюють сконструйовані уявлення про недосяжність і відповідно високий рівень життя та свободи у західному світі. Зневага, яку переживають мігранти, щоб потрапити до омріяного краю, травмує їхню особистість й інтенсифікує відчуття меншовартості. Стаття розкриває потенційні перспективи дослідження міграції крізь призму переосмислення кордонів, усвідомлення їхньої дискримінативної природи і штучності політичного розподілу світу.