"Апокаліпсиси революцій", масовий терор, війна у рецепції очевидця подій М.Волошина

Анотація

У статті пропонується новаторська інтерпретація творчого доробку Максиміліана Волошина 1917–1924 рр., який висвітлює його реакцію на апокаліптичні події початку ХХ ст. — революції, війни в Росії. Своє персональне розуміння так званої жовтневої революції та більшовицького терору, що прийшов після неї, поет, художник, мислитель, який сповідував європейські гуманістичні цінності, вичерпно висловив у широкому тексті — у поезії, публіцистичних статтях та щоденникових нотатках. В основу своєї концепції він поклав думку про зв’язок причин та наслідків історичних процесів. Жорстокістю завоювань, концентрацією насильства в Росії він намагався логічно аргументувати й тим пояснити систематичне руйнування своєї країни громадянами цієї ж країни.
Волошин вказав на спонтанність та циклічний характер російської історії, на імморалізм правителів, їх деспотичний стиль керування державою, підкреслив антигуманну сутність державних структур у всі часи. Заслуга його в тому, що в роки червоного терору він відкрито говорив про масові вбивства, штучно поширюваний голод, тортури, страти 1919–1923 рр., документально фіксував злочини радянської влади та її представників. Змалював низку огидних типажів, породжених більшовицькою системою. Водночас, спираючись на численні історичні джерела, розкрив корені російського тероризму, показав його витоки й етапи, а також представив варіанти вияву терору на рівні як влади, так і нижчих верств суспільства. Завдяки паралелям з революційними сюжетами у європейських країнах, аналізу ключових подій та постатей в російській історії Волошин зміг показати не лише внутрішні механізми, котрі визначили роль Росії у «спільній трагедії людства», але й, вважаючи її країно з «безумною та страшною долею», країною-агресором, загрозою для всього цивілізованого світу, зумів подати маркери її нейтралізації.