ХУДОЖНІ МОДЕЛІ АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ В П’ЄСІ О. МИКОЛАЙЧУКА ТА НЕДИ НЕЖДАНОЇ «ОНОРЕ, А ДЕ БАЛЬЗАК?»

Анотація

У статті проаналізовано поетику художніх моделей адиктивної поведінки дійових осіб п’єси О. Миколайчука та Неди Нежданої «Оноре, а де Бальзак?». Актуальність дослідження зумовлена значним зростанням кількості міждисциплінарних розвідок, що сприяє значному розширенню спектру аспектів дослідження літератури. Особливе місце посідають праці присвячені аналізу художніх творів крізь призму психології. Задля досягнення мети було  використано такі методи, як метод моделювання, психологічного аналізу і поетологічний метод. Під час реалізації дослідження з’ясовано зміст понять «залежність» і «адиктивна поведінка»; виокремлено потенційні ознаки залежності, які можуть бути зреалізовані в п’єсі, зважаючи на специфіку характеротворення дійових осіб у драматургічному творі, – і як наслідок визначено моделі адиктивної поведінки. Носіями адиктивної поведінки у п’єсі О. Миколайчука та Неди Нежданої «Оноре, а де Бальзак?» є Кноте, Оноре де Бальзак і Евеліна Ганська, які утворюють систему образів-адиктів. Міжособистісна залежність дійових осіб вирізняється трьома яскравими ознаками: компульсивна поведінка, реакція особистості на згадку про її залежність або об’єкт залежності, маніпуляції з іншими людьми для досягнення власних цілей, пов’язаних із об’єктом залежності. Драматурги використовують низку засобів для творення образів дійових осіб –представників адиктивної поведінки, серед них лексичні (наявність специфічних лексем та їх повтори), морфологічні (істотна кількість прикметників і дієслів з негативною конотаціє) і синтаксичні (незавершені речення та окличні речення, риторичні запитання, ремарки-словосполучення, які спрямовані на опис дій і розкриття внутрішнього стану дійових осіб). Зважаючи на результати, бачимо перспективу у подальшому аналізі поетики художніх моделей адиктивної поведінки на матеріалі інших п’єс сучасної української драматургії, таким чином розширюючи об’єкт дослідження.