Генеза літературного мейнстриму в контексті функціонування соцреалізму та постмодернізму

Анотація

У статті проаналізовано мейнстрим як набір прийнятних офіційних культурних стандартів, що активно функціонують в літературно-мистецьких практиках соцреалізму та постмодернізму. Визначено особливості розвитку літературного процесу в Україні в контексті узаконення соцреалістичного канону, що автономно існує в межах культурно-історичного простору і накладає ідеологічний та естетичний відбиток на формуванні й становленні літератури, витісняє попередній та існуючий письменницький досвід. За допомогою історико-літературного та порівняльного методів аналізу літературних напрямів осмислено маркери мейнстримних художніх текстів та співвіднесеність з літературним оверграундом соцреалістичних та постмодерних творів. Результатом дослідження є факт встановлення помилкового утотожнення текстів періоду соцреалізму з явищем літературного мейнстриму в межах масової культури, оскільки такі твори не орієнтовані на демократичні цінності, натомість марковані ідеологічними штампами та мають на меті нав’язати читачу позицію правлячої верхівки влади. Деформація відбувається і в межах категорії реалістичності, адже соцреалістичний текст не відтворює буття в об’єктивних проявах, а прогнозує його як запрограмоване в майбутньому щасливе життя народу за умови дотримання останнім встановлених державою правил та вимог. Тексти доби соцреалізму деформують двокомпонентну структуру літературного мейнстриму: читацький інтерес та його очікування від художніх текстів не були каталізатором розвитку радянської літератури, яка мала чисто прагматичне спрямування. В межах literature-компоненту, реципієнти мали справу з чітко визначеним колом проблем, порушених у текстах, серед яких чільне місце – за формуванням нового типу громадянина, здатного служити на становлення рідної держави та її пріоритетних напрямів розвитку. Натомість формують літературний мейнстрим тексти доби постмодернізму, яким притаманні відкритість, тривіальність, звернення до буденного, доступність, вживання архетипних образів та уявлень, суміш непоєднуваного в одне ціле тощо.