Українська національна революція в критичному дискурсі Юрія Лавріненка

Анотація

Стаття присвячена одній із ключових тем критичного мислення Юрія Лавріненка — українській національній революції 1917–1921 рр. Ю. Лавріненко — один із найпроникливіших українських літературних критиків доби модернізму. Він розглядав політичні події 1917–1921 рр. в рамках феномену Розстріляного відродження, якому присвятив головні праці життя. Серед них: публіцистичний цикл статей «Україна — Схід» (Німеччина, 1949), а також написане у США англомовне дослідження “Ukrainian Communism and Soviet-Russian Policy Toward the Ukraine; An Annotated Bibliography 1917–1953”, фундаментальна антологія «Розстріляне відродження», есеїстичний диптих про П. Тичину — «На шляхах синтези кларнетизму» й «Павло Тичина і його поема “Сковорода” на тлі епохи». Т. Шестопалова робить спробу окреслити особливості критичного методу
Ю. Лавріненка на підставі розгляду сценаріїв його думки в статтях циклу «Україна — Схід» і заключного есе антології «Розстріляне відродження» — «Література вітаїзму». Метод критика інтертекстуальний за характером. Ю. Лавріненко звертається до філософських, культурно-історичних, етно-національних концептів «Україна», «Росія», «Схід», «Захід», «імперія», «зло-помста», «світлоритм» й пропонує свій варіант прочитання Європи, а за ним — і України в аспекті їхньої духовної історії. Національна революція 1917–1921 рр. у статтях циклу становить подію цієї спільної духовної історії.