ПОСТКОЛОНІАЛЬНЕ ПРОЧИТАННЯ РОМАНУ ВОЛОДИМИРА ГЖИЦЬКОГО «ЧОРНЕ ОЗЕРО»

Анотація

У статті аналізується нестійка ідентичність героїв роману В. Гжицького «Чорне озеро».
Методологічною базою статті є дослідження Е. Саїда (концепція орієнталізму), Г. Бгабги
(ідеї колоніальної мімікрії), Е.Томпсон (пропозиція розглядати літератури народів колишньої Російської та Радянської імперії як постколоніальні). Ставлячи під сумнів відсутність постколоніального дискурсу в українській літературі ХХ ст., авторка демонструє, що герої роману «Чорне озеро», як і його автор, одночасно відчували свою приналежність до різних культур, ідентифікуючись і з колонізованим, і з колонізатором.
Особливістю роману є те, що колонізація не є однозначною: просування росіян за межі їхніх етнічних територій заради встановлення своєї влади має цілком негативне висвітлення, тоді як поширення західної цивілізації сприймається як прогрес. Роман здійснює спробу зруйнувати цивілізаційний авторитет росіян, але утверджує західний спосіб життя як загальноприйнятний. Зображення нестійкої ідентичності спонукає розглядати роман у ширших рамках, ніж літератури протесту проти іноземного поневолення. Нові ідеї та об’єкти зображення змушують ставити питання про його місце у каноні літератури 1920-х років та актуалізацію у нинішні часи переоцінки взаємин між народами колишнього СРСР.