ПРОБЛЕМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТВОРЧОСТІ ТА КРИТИКИ У ПРИВАТНОМУ ЛИСТУВАННІ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО

Анотація

У статті на матеріалі приватної кореспонденції аналізуються літературно-критичні
погляди Максима Рильського. Зазначається, що цей аспект епістолярію поета до сьогодні залишається найменше дослідженим, проте актуальним явищем історії української літературної критики, оскільки в листах поета міститься багато оцінних суджень із приводу тогочасного літературного процесу, які формують уявлення про історико-літературний контекст доби, є джерелом знань про індивідуальну естетичну концепцію митця. Підкреслюється, що зі сторінок своїх листів Максим Рильський постає письменником та критиком, вимогливим до себе та інших. Основна увага зосереджується на наставницькій критиці, поглядах митця на роль і завдання літературної критики, його рефлексіях над її тогочасним станом, автокоментарях, роздумах над природою мистецтва. Акцентуються провідні критерії оцінки письменником художніх явищ, серед яких: ясність висловлювання; оригінальність у тематиці, тропіці, образах; чіткість композиції (особливо щодо сонетної структури); версифікаційна довершеність (ритмомелодика, римування); чистота мови; дотримання орфоепічних норм тощо. Автор переконливо доводить, що в своїх оцінках Максим Рильський завжди залишався вірний власним літературно-критичним переконанням: чесність, принциповість, конструктивність, обґрунтованість, конкретність та об’єктивність.