ДИСКУРС СТАРІННЯ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПОЛІ США: ОБРАЗ ЛІТНЬОЇ ЛЮДИНИ В ДРАМАТУРГІЇ XVIII СТОЛІТТЯ

Анотація

У статті автор вивчає історико-філософські підвалини старіння в контексті західноєвропей-
ської та американської ментальностей XVI–XVIII ст. Послуговуючись працями Томаса Р. Коула «Життєвий шлях: історія культури старіння в Америці» та Симони де Бовуар «Зрілий вік», автор досліджує діахронічні аспекти геронтогенезу у соціокультурному полі США XVIII ст., зокрема у драматургії. При визначенні явища пізнього онтогенезу в гуманітаристиці важливим є формулювання ідеалу похилого віку. За Т.Р. Коулом, «досконала старість узаконює норми поведінки, доречні для останнього періоду життя, та забезпечує підтримку і стимул для подальшого існування». Приймаючи за визначальні дане твердження та інші провідні ідеологеми пуританської традиції щодо літнього віку, авторка наводить приклади їх імплементації у комедії Роялла Тайлера «Контраст» (1787). Так, у досліджуваній п’єсі актуалізовані нарис ідеального похилого віку та метафоричний образ життя як подорожі. На основі наведених вище прикладів авторка статті доводить, що попри маргінальність теми старіння у творі Р. Тайлера в образі літньої людини закодований складний амбівалентний комплекс, а геронтична картина світу XVIІІ ст. представлена ейджистськими поетикальними засобами.